На початку 20 століття Калгарі був ще маленьким містечком з кількома тисячами жителів та майже без нормальних доріг. Проте група сміливих жінок вирішила, що громаді не вистачає вишуканості, тому вони вирішили розвивати культуру у місті. У цій статті на calgarynka розповімо про відважних жінок, яким вдалося відкрити першу бібліотеку у Калгарі.
Як все починалося: літературний клуб для жінок
Цю групу жінок очолила Енні Девідсон, яка прибула до Калгарі з Манітоби. У неї була з собою повна книг валіза. Девідсон була вдовою і просто хотіла жити ближче до своїх дітей. У жінки було аж 10 дітей, але шестеро з них на той момент вже померли від захворювань або нещасних випадків. Можна сказати, що Девідсон тікала від реальності у читання. Особливо їй подобалася класика та Біблія. Її пристрасть до книг дозволила познайомитися з багатьма цікавими людьми та подарувала велику мету у житті.
У 1906 році, коли їй було 68 років, жінка заснувала Калгарійський жіночий літературний клуб. Жінки щотижня зустрічалися у будинку Девідсон та обговорювали прочитані книжки. Вони читали дуже цікаві речі. Це не були просто детективи або романи. Вони читали філософські та політичні книги.
Більшість цих жінок не так давно переїхали до міста та намагалися адаптуватися до життя у громаді. Одна з учасниць описувала клуб як місце, куди можна було втекти від буденності. Через книги вони отримували те, що не могли отримати іншим шляхом у маленькому містечку: пригоди, романтику, емоції та подорожі. Клуб поступово розвивався і Девідсон вирішила, що спільноті потрібна бібліотека, яка була б доступна для людей будь-якого соціального статусу.
Відкриття бібліотеки
Девідсон змогла зв’язатися з американським філантропом Ендрю Карнегі, який жертвував тисячі доларів на будівництво безплатних публічних бібліотек у різних містах Північної Америки. Карнегі пожертвував близько 80 000 доларів на будівництво бібліотеки у Калгарі. Це була невелика сума, але вони домовилися, що громада також внесе кошти.
Для цього було потрібно зібрати підписи 10 відсотків чоловіків міста. Жінкам тоді не дозволяли голосувати. Це було непросто, але у результаті Девідсон зібрала необхідні сотні підписів. Девідсон та її подруги дуже вірила у цю ідею. Вона хотіла створити безпечний та цікавий простір для жінок у місті.
Бібліотека відкрилася у 1912 році. Це була двоповерхова будівля у Центральному меморіальному парку. Колекція бібліотеки спочатку налічувала 5000 книг. Будівлю спроєктувало архітектурне бюро «McLean & Wright». Бібліотека нагадувала інші бібліотеки, побудовані Карнегі: вона мала типові для нього колони, кам’яні сходи та вигнутий фасад.
Сама Девідсон, на жаль, не встигла побачити результат своєї роботи. Ще до відкриття бібліотеки вона переїхала до Монреаля та невдовзі померла, але її справа продовжувала жити.
Як розвивалася бібліотека
Бібліотека жила та розвивалася вже без своєї засновниці. Після смерті Девідсон очолив бібліотеку Олександр Калхун. Він був сміливим підприємцем і вирішив зосередитися на молодій аудиторії, хоча тоді бібліотеки традиційно були для дорослих людей. Він започаткував різні курси та програми для людей різного віку. Особливо популярною бібліотека була протягом Великої депресії. Довелося навіть ввести обмеження на кількість книг, які могла б взяти кожна людина.
Сьогодні у місті є 20 громадських бібліотек. Бібліотека Меморіального парку, яку заснувала Девідсон, досі існує і сюди можна прийти за якісною літературою. Ми досі можемо спостерігати за результатами плідної роботи містянок минулого та можемо переконатися, що вони були праві у тому, що культура формує громаду.