Коли канадці чують фразу «ранній Калгарі», то одразу виникає в уяві картина ковбоїв, які їдуть верхи запиленими вулицями міста. Уявляється також суворий фермер, та чи насправді таким був Калгарі? Хочеться розповісти й про іншу картину, як залізничники чи поліціянти після святкування йшли Атлантик-авеню (сучасна назва Дев’ятої авеню) та заходили у борделі для ближчого знайомства з «дамами з поганою репутацією». Про одну з успішних мадам та про перші борделі міста розповість більше calgarynka.
«Червоні вогні на преріях»
Це книга Джеймса Генрі Грея, видана у 1971 році. Автор розповідає нетрадиційну соціальну історію Калгарі, переповненого борделями. На початку XX століття місто було переповнене іммігрантами, переважна більшість яких були самотніми чоловіками у розквіті сил. Після прочитання книги можна більше зрозуміти про минуле міста. Ось декілька важливих думок.
- У Калгарі функціонували бари, борделі та більярдні. Це свідчить про певну соціальну динаміку того часу. Тим паче Калгарі називали певний час «містом вечірок», що сприяло розквіту діяльності борделів.
- Такі заклади нічного відпочинку знаходилися у різних місцях Калгарі. Вони асоціювалися з атмосферою музики та п’яного сміху, приваблюючи клієнтів звідусіль.
- У книзі «Червоні вогні на преріях» детально описується робота поліції, духовенства, моральних реформаторів. Вони виступали проти діяльності борделів. З часом і суспільство почало чинити тиск (через страх перед венеричними захворюваннями, а далі – спалаху віспи), а також жіночі групи (прикладом є Жіночий християнський союз тверезості). Поліційні рейди ще більше посилювалися, впроваджувалися жорсткіші закони. Це призвело до поступового закриття борделів.
- Містяни, які мешкали поблизу «кварталу червоних ліхтарів», скаржилися на безлад та шум. Іноді траплялося, що чоловіки помилково заходили не до будинку розпусти, а до містян, викликаючи ще більше обурення.
Джеймс Генрі Грей у своїй книзі наводить правдиву інформацію, взяту з місцевих газет, від декількох колишніх мадам та розповідей клієнтів.
Мадам «Діамантова Доллі»
Це досить відома мадам, яка керувала борделями у ранньому Калгарі. Важко сказати, яким було справжнє ім’я жінки, адже відомо її прізвисько «Діамантова Доллі». Вона отримала його через любов до коштовностей. Вона не виходила без «десяти фунтів коштовностей», а також полюбляла купувати нові діамантові каблучки.
Її бізнес процвітав, мадам мала гроші. Крім любові до діамантів та інших коштовностей, жінка носила величезні капелюхи зі страусовим пір’ям. Містяни бачили «Діамантову Доллі» на багі з опущеним верхом. Коли вона проїжджала містом у капелюшку, її важко було не помітили. Тим паче жінка при цьому велично позувала.
Мадам «Діамантова Доллі» побудувала успішну імперію проституції, а деякі її борделі були настільки популярними, що власницю називали «королевою плотських насолод» Калгарі. У джерелах збереглася інформація про вартість місячної оренди одного з таких закладів. У 1910 році це було 125 доларів, на той час це була значна сума.
Не варто применшувати сувору вікторіанську мораль того часу. Та попри це мадам зовсім не соромилася своєї професії. «Діамантова Доллі» навпаки всіляко хизувалася тим, що була заможною. Цікаво, що під час одного з рейдів було заарештовано 10 представників місцевої поліції. У той час у місті ходили чутки про те, що Доллі мала стосунки з начальником поліції. Такі висновки містяни зробили через те, що він їздив на її чорному коні.
Історія «Діамантової Доллі» неймовірно цікава, однак інформації вкрай мало збереглося. Попри славу та успішний бізнес жінка ніби зникла, залишивши після себе лише легенди та перекази.
Що сталося з «Діамантовою Доллі»?
Хочеться розглянути, якою була доля мадам та жінок легкої поведінки, які через закриття борделів залишилися ні з чим. Якщо говорити про мадам «Діамантову Доллі», то її ситуація була значно кращою, адже вона мала гроші та зв’язки. Це відкривало їй можливість кардинально змінити рід діяльності, наприклад, інвестувати заощадження в інший законний бізнес. У ті часи у Калгарі поширеними були такі варіанти інвестицій: у готелі, пансіонати, салони краси, роздрібну атмосферу. Деякі мадам відкривали ресторани чи бари, які зберігали певну атмосферу, нагадуючи про яскраву та бурхливе минуле.
Мадам могла переїхати в інше місто чи навіть країну або вдало вийти заміж. Часто чоловіки знали про минуле своїх обраниць, але приймали його. Розглядаючи історію «Діамантової Доллі», можна припустити, що вона успішно відійшла від бізнесу, не залишивши при цьому ніяких слідів.
Але що ж було ж жінками легкої поведінки? В них не було ресурсів, адже саме це і примушувало їх обирати такий шлях. Їх доля була значно складнішою.
- Якщо жінці було куди повертатися, то вони їхали до родини, наприклад, до батьків. Однак не всі рідні могли прийняти їх минуле, відчуваючи тиск суспільства.
- Пошук нової роботи викликав складнощі, адже ресурси були вкрай обмеженими. Жінки легкої поведінки могли влаштуватися для роботи у ресторані, барі як офіціантки, прибиральницями у готель чи у пральню. Доступними були варіанти на фабриці, заводі, жінки могли бути кухарками чи покоївками. Єдине, що поєднувало всі ці роботи, були низька оплата праці та важка фізична робота. Вкрай рідко колишні повії виходили заміж.
- Після закриття борделів жінка могла повернутися до іншої форми проституції, наприклад, до вуличної проституції (найнебезпечніша та найменш прибуткова), до підпільних борделів. Деякі найбільш ініціативні та впевнені жінки легкої поведінки починали працювати самостійно, приймаючи клієнтів в орендованих кімнатах.
Жінок ловили під час рейдів та відправляли до в’язниці чи «виправних будинків». Останні заклади засновували релігійні та благодійні організації, метою яких була зміна поведінки та норма моралі жінок. Умови там могли бути досить суворими. На жаль багатьох жінок, які раніше були «забороненим плодом уяви чоловіків» спіткала бідність та бездомність. Підсилювало ситуацію венеричні захворювання, здобуті від попередньої роботи, а також алкоголізм чи інші звички.
Попри те, що суспільство пропонувало вкрай обмежені шляхи для колишніх повій, більшість дверей перед ними були зачиненими. Життя таких жінок Калгарі було сповнене труднощів, а закінчувалося у хворобах, бідності та повній ізоляції.
Відомий квартал «червоних ліхтарів» у Калгарі
На початку XX століття одним з таких відомих кварталів знаходився на пагорбах навколо Ноуз-Крік. Спочатку подібні заклади знаходилися на острові Сент-Джордж, однак міська влада змусила їх переміститися далі на північ. Після цього й були побудові борделі на Ноуз-Крік.
Вони розміщувалися у великих, утилітарних будівлях. В них не відчувалося ніякої елегантності. Паралельно з процвітанням проституції зростала кількість арештів. У 1910 році кінна поліція намагалася закрити бізнес «Діамантової Доллі». Тривала постійна боротьба між владою та нелегальним і неймовірно прибутковим бізнесом.
Прихована історія
Історія борделів, відомих мадам та жінок з поганою репутацією – все це приховані сторінки Калгарі. Та це не зменшує інтерес містян. Прикладом цього є інформативний захід під назвою «Випивка, шльопанці та борделі», який зібрав повну залу глядачів. Захід відбувся у березні 2018 року у Центральній бібліотеці Калгарі. Для містян виступала з презентацією Кімберлі Вільямс, доцентка жіночих та гендерних досліджень Університету Маунт-Роял, яка значну частину своєї кар’єри провела як самопроголошена феміністична активістка та борчиня за соціальну справедливість.
